ГРУПА "ДОСЛІДНИКИ"
Вишитий рушник на стіні - давній український
народний звичай. Не було, здається, жодної на Україні оселі, якої не
прикрашали б рушниками. Хоч би як судилося їм убого жити, а все ж
естетична принада за всякчас знаходила місце в помешканнях - хай то
була одинока хатина вдови чи затісна багатодітна оселя, приземкувата
мазанка на півдні України або курна хата поміщика - всюди палахкотіли
багатством кольорів рушники. Хата без рушників, казали в народі, що
родина без дітей. Рушник з давніх-давен символізував не тільки естетичні
смаки, він був своєрідною візиткою, а якщо точніше - обличчям оселі,
відтак і господині. По тому, скільки і які були рушники, створювалася
думка про жінку, її дочок. Ніщо, здається, так предметно й точно не
характеризувало жіночу вправність, майстерність, зрештою охайність і
працьовитість, ніж ті вимережані рукотвори. Вони завжди були на людях,
розкривалися мистецьким багатством, оцінювалися справжніми шанувальниками.
Вишитий рушник створював настрій,
формував естетичні смаки, був взірцем людської
працьовитості. Згадаймо
про утилітарне призначення: з рушником, як і хлібом, приходили до
породіллі, ушановували появу немовляти в родині, з ним виряджали в
далеку дорогу батька, сина, чоловіка й коханого, шлюбували дітей,
зустрічали рідних і гостей, проводжали людину в останній путь, ним
прикривали хліб на столі. Хліб і рушник - одвічні людські символи.
Хліб-сіль на вишитому рушникові були високою ознакам гостинності
українського народу. Кожному, хто приходив з чистими помислами,
підносили цю давню святиню: прийняти рушник, поцілувати хліб
символізувало духовну єдність, злагоду, глибоку пошану тим , хто виявив
її.
Вишитий рушник на Україні - здавна неодмінний
атрибут традиційних народних свят. Важливі події в житті народу ніколи
не обходились без рушників. Вишитий рушник завжди був знаком
гостинності, на ньому підносили дорогім гостям хліб-сіль; на рушниках
приймали новонароджених, а також проводжали людину в останню путь. Під
час будівництва нового дому рушниками піднімали сволок, а потім дарували
їх будівельникам. Без рушників не обходилось і весілля. Рушник, на який
ставили молодят, був запорукою вірності. Рушником зв'язували руки
молодим, бажаючи їм щасливої, міцної сім'ї. 
Комментариев нет:
Отправить комментарий